Роль батьків у логопедичній роботі

Поради логопеда щодо вивчення дітьми іноземної мови

Дефекти мови і неправильний прикус - чи є між ними кореляція?

Психологічна затримка мовленнєвого розвитку

Мовні ігри від логопеда для вивчення з дітьми іноземної мови

Мовний негативізм

Проводимо час із задоволенням і користю. 2. Загадки

Три умови формування правильної звуковимови у дітей

Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.

Мовленнєвий (фонематичний) слух

Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.

Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.

У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

Мовленнєве дихання

Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.

При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

Артикуляція

Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.

Основні етапи розвитку мовлення в дітей

3 - 4 РОКИ

Діти 4-го року життя здебільшого користуються в мовленні простими (непоширеними і поширеними) реченнями. Поступово починають користуватись складними реченнями. Активний словник малят у 4 роки ця цифра досягає 1000— 1500 слів. Діти починають правильно вимовляти: свистячі звуки: С, З, Ц, шиплячі: Ш, Ж, Ч. Діти можуть плутати звуки схожі за звучанням та артикуляцією.
Дитина · називає своє ім'я, стать і вік;
· розуміє значення простих прийменників,
· виконує завдання типу «поклади кубик під чашку», «поклади кубик в коробку», · вживає в реченні прості прийменники і сполучники тому що, якщо, коли.
· опановує множину іменників і дієслів.
Малюк розуміє прочитані короткі розповіді і казки з опорою на картинки і без них. В лексиконі малюка з'явиться нове запитання: "Для чого?", "Чому?".

4 - 5 РОКИ

В своїх висловлюваннях чотирирічна дитина використовує майже усі частини мовлення. Вже зустрічаються: складносурядні і складнопідрядні речення, вживаються прийменники по, до, замість, після, сполучники що, куди, скільки. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова.
Словниковий запас 1500-2000 слів, у тому числі слова, що позначають тимчасові і просторові поняття. У мовленні все частіше зустрічаються прикметники, які передають якість та ознаки предметів, присвійні прикметники (лисячий хвіст), прислівники.
Діти засвоюють вимову звуків Р, Л, але ще можуть замінювати їх один одним. Звук Р в цьому віці діти ще можуть замінювати на Й, Л або Ль. Але до кінця 5-го року життя вже засвоюють правильну вимову Р, Л.
У дітей значно покращується фонематичне сприймання (на слух), але можуть плутати деякі звуки С – Ш; Ш – Ж.

5 - 6 РОКІВ

До п'яти років запас слів у дитини збільшується до 3500 і більше. Вона активно вживає узагальнюючі слова («одяг», «овочі», «тварини» і тому подібне), називає широке коло предметів і явищ навколишньої дійсності.
У словах вже не зустрічаються пропуски, перестановки звуків і складів; виняток становлять лише деякі важкі незнайомі слова (екскаватор). У реченні використовуються всі частини мови. Дитина опановує всі звуки рідної мови і правильно вживає їх у мовленні.
Дитина використовує синоніми, антоніми, багатозначні слова. Засвоюються граматичні правила зміни слів і з'єднання їх в речення. Діти самостійно складають розповідь, переказують казки.

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, пам'яті

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

Підтримка розвитку малюка - це стиль життя.

Готовність дитини до навчання в школі
(мовний аспект)

Якщо в батьків запитати, в чому, на їхню думку, полягає підготовка до школи, багато хто з них відповість, що це означає навчити дітей читати, писати, лічити.

Педагоги і психологи вважають головним – сформувати в дитини готовність пізнавати, адже помічено, що в початковій школі і, насамперед , в 1 класі важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:• інтелектуальний• емоційний• соціальний
Під інтелектуальною зрілістю розуміється :- концентрація уваги дитини;- аналітичне мислення;- уміння відтворювати зразок- розвиток дрібної моторики пальців рук
Емоційна зрілість розуміється як можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.
До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.
Розвиток мислення тісно пов’язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словниковий запас дітей.На шостому році життя активний словник дитини має складати від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники ( собача лапа, заячі вуха), складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.
Усім відомо, як люблять діти ставити запитання. Дорослі повинні обов’язково уважно ставитися до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати : «А як думаєш ти?», «Подумай сам», «Чому ти так сказав?»Дітей потрібно практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дошкільник повинен уміти розказати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тварину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, правильно вживаючи при цьому слова.
Як вже було сказано, запорукою готовності до навчання є розвиток дрібних м’язів пальців рук, це впливає і на розвиток мовлення дитини, і на підготовку руки до письма.
Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання.Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.
З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку.
В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п.
Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати. Можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати пальцями пластилін, глину.Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу. Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу. Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею. Плескати в долоні тихо і голосно. .Нанизувати великі ґудзики на нитку.Зав’язувати вузлики на мотузці.Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки. Закручувати шурупи, гайки.Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками. Складання матрьошок. Малювання у повітрі. Ігри з піском, водою .Малювати, розфарбовувати, штрихувати. Різати ножицями.Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика.

В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків.

Моя сім’я
Цей пальчик – мій дідусь,
Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь,
А оцей - моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки
Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока
Сорока білобока
Кашу варила
Діточкам давала
.Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала
,Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубавІ води нам не давав,
Ти і піч не натопивІ нічого не поїв. (Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої.

Соління капусти
Ми капусту порубали,
Свіжу моркву натирали,
Ми капусту посолили,
З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

Коза і козенята
Іде коза рогата,
Коза бородата,
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

Замок
На дверях замок висить,
Ми його відкриєм вмить.
Постукали, покрутили
І легесенько відкрили. (Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)